Сайт бібліотеки Кременчуцької гімназії № 9 

Щиро вітаємо Вас на нашому сайті!

Бібліотечне есе "Відверта розмова"

   Чи замислювався ти про те, як живе бібліотекар? Щодня приходячи до школи, поспіхом відкриваючи її двері, тобі, мій юний друже, доводиться пірнати у науку через мудрість і поміркованість вчителя. Лише зрідка заглядаєш у дивний кабінет, що суворо називає табличка "Бібліотека". Чи думав ти про те, який цей світ - книжковий буквограй? Що то за людина, яка вхопивши книжку, летить до тебе, пропонуючи взяти хоч щось? З таким благаючим обличчям простягає прочитати те чи се, сподіваючись знайти в тобі зацікавлений погляд чомучки. 

   Такою людиною судилося стати мені. Хоча у твоєму віці, звичайно, я і не думала про таку дивну професію. "Чому дивну?" - запитаєш ти. На це питання відповім своєю розповіддю про мій звичайний день у бібліотеці, де я сподіваюся провести усе життя.

   - Що то заважає мені спати? - гнівно вигукую у темній прохолодній кімнаті. Це задзвонив будильник, потім будильник у телефоні... потім у планшеті... Гадаю, ти мене розумієш, мій читачу, адже більшість погано засинає і погано прокидається. І більшість змушена заводити 30 будильників, щоб на 29 і 30 раз розплющити свої оченята.

   Зібравши своїх синочків, їмо легкий сніданок та машиною рушаємо до садочка. Переживши важкий ранок у садочку (молодший дуже полюбляє зранку камизитися), я доїжджаю до своєї гарної зелененької, охайної школи.

   Як же люблю її рідненьку, бо вона моя домівка з народження. Ще малим пуцвірком із блискучими карими очиськами з мамою за руку ступила перший раз на поріг своєї школи. Дитинство і юність я провела у цих привітних стінах.

   Та повернімося у наш час і зануримося у цікавий світ книг.

   Відкриваю великі білі металеві двері та переді мною з"являються залізні стелажі, столи, газети, картотеки, виставки і книги, книги, книги... Велика кількість квітів зробила бібліотечний простір затишним і квітучим. Гібіскус і "дерево кохання" радують своїми червоними квітами. Вони постійно привертають увагу читачів та викликають неабиякий захват. Велична дифенбахія тішить око величчю і широким зеленим листям. Квітка обрамляє куточок за столом бібліотекаря та з"єднується зі струнким, наче береза, фікусом. На стінах водоспадом звисають гілки сигноніуму та кімнатного винограду. Перший стенд оповив філодендрон, виблискуючи гоструватим та блискучим темно-зеленим листям. Усі підвіконня мерехтять зеленим, білим, рожевим та червоним кольорами. Цю композицію утворили різноманітні зелені друзі.

     Взагалі приміщення, в якому розмістилася книгозбиральня - дуже маленьке, але сонячне і привітне. Компактно виставлені стелажі по обидва боки утворюють колони, які перетинають столи читального залу. Вздовж стіни на дошці - виставки, а нижче на столах чекають вас журнали, газети, картотека з готовністю допомогти вам відшукати все, що необхідно. Для наймолодших є куточок дитячих книжечок. А поряд, з полиць стелажів, прикрашених виставками та малюнками, їм усміхаються улюблені герої-іграшки, ніби промовляють: "Чи знаєш, хто я? Потоваришуй зі мною!"

   Перш за все починаю роботу з плану, щоб приготувати необхідну літературу і матеріал. Сьогодні за планом у мене важкий та кропіткий день, бо настав час перевірити стан підручників.

   Ще минулої безсонної ночі, коли мої хлопчаки спали, мов янголятка, я багато думала про те, як ставляться діти до навчальної літератури. Що відбувається з такими незамінними і дефіцитними підручниками? Як зробити, щоб учні почали через серце пропускати розуміння необхідності і цінності цих книг. Розглянула декілька способів і прийшла до висновку з власного досвіду, що потрібен не бібліотекар, а самі учні. Так, якщо найстарші, найерудованіші одинадцятикласники(вже давно книжкові експерти) вплинуть власним прикладом на молодших учнів, можливо це стимулюватиме їхню увагу до проблеми поводження з підручниками. А може у когось у душі зажевріє бажання стати порадником, хранителем таємниць дивних полиць - бібліотекарем. "Отже, залучу трьох одинадцятикласників. По ряду на кожного. А на себе візьму презентацію операції та занотовування результатів. Головними суддями мають бути учні, а підсумовувати потрібно мені..." - подумала я і заснула.

   Під гаслом "Операція"Бережливий книголюб"" створюю списки класів і запрошую активістів одинадцятикласників для допомоги. Перед нами стояла важка задача - швидко і тактовно оглянути 11 класів. У кожного було своє чітке завдання: бібліотечні експерти перевіряють і ставлять оцінки, а я зачитую правила користування підручниками і записую результат у списки. В цілому на все пішло трохи більше уроку. Проте найскладніше - попереду. Треба порахувати результат, визначити найкращих, вивісити результати у кожному класі і зробити стінгазету.

   До речі не забуваємо, що кожної перерви бібліотека має бути відчиненою та приймати читачів. Скільки ж їх! Усі різні: великі і малі, темненькі і біленькі, галасливі і тихенькі... Кожен з них прагне отримати щось своє. Першачки линуть до розмальовок, коробок з тоненькими дитячими книжечками. Старшим треба енциклопедії та пригоди. Є й такі, що потребують інформації з Інтернету або словника. Вчителі шукають новинки в картотеці періодики, беруть твори за програмою, прохають допомогти у тому чи іншому питанні. І усе це одночасно! Уявіть собі цей потік чомучок!

   Але бувають сумні дні - це вихідні, і дні, коли читачів мало. от тоді книгозбиральня стає німою і сумною. Щоб читачі завжди не забували сюди зайти, мені доводиться докладати великих зусиль, проводячи усілякі конкурси, свята, виставки, "солодкі замануйлики"(це коли за книжечку читач отримує цукерку). "Підкуп!" - скажеш ти. Можливо, проте буде важко вже забути про існування бібліотеки і її книжки. І тоді вже щоденник шкільної бібліотеки заповниться записами у повному обсязі. Адже головним показником роботи бібліотекаря є те, скільки разів ти прийшов до бібліотеки та кількість книжок, що залучав до свого навчання.

    Зробивши усі справи по рейду, вводжу дані у комп"ютер, вивішую стінгазету і результати у кожному класі.

   О другій годині дня - нарада вчителів. Там я виступаю з промовою про результати перевірки підручників та обговорюю проблеми ставлення до таких дорогих у наш час книжок - навчальної літератури.

   У кінці робочого дня завжди приділяю час для самоосвіти, бо саме завдяки такому журналу як "Шкільна бібліотека" я дізнаюся багато цікавого і потрібного. Навіть правильно оцінити підручники, покращити ефективність своєї роботи допоміг саме цей журнал.

   Ось і промайнув мій бібліотечний день. Потрібно збиратися. Поливаю квіти і прощаюся до завтра з усіма мешканцями книжкової країни. Закриваючи двері, я подумала: "Гарний день!". Сподіваюсь, що завтра буде ще цікавіший. 

   На цьому будемо прощатися, мій юний читачу. Сподіваюся, ти трохи торкнувся паралельного - бібліотечного світу та зробив свої висновки. Бібліотека - це країна мудрості, а бібліотекар - це твій вірний супутник у подорожі нею.

Ваша Дуброва Тетяна Юріївна,

бібліотекар ЗОШ № 9 м. Кременчук